Помилки батьків. Чи можна їх уникнути?

Одного разу до мудреця з далекого села прийшли молоді люди.

- Мудрець, ми чули, що ти даєш усім мудрі поради, вказуєш правильний шлях, відкриваєш істину. Допоможи й нам! Старше покоління в нашому селі перестало нас розуміти, а з цим нам дуже важко жити. Що нам робити?

Мудрець подивився на них і спитав:

- А якою мовою ви говорите?

- Усе молоде покоління говорить тарабарською.

- А старші жителі?

Задумалися молоді люди і зізналися:

- Ми в них не питали.

- Саме тому у вас виходить їх тільки слухати , а не чути!

В усі часи існувала проблема батьків та дітей. Тому сьогодні ми з вами, шановні батьки, поговоримо про те, як досягти успіху вашої дитини, як уникнути небажаних помилок у вихованні!

Слід визнати: ми всі робимо помилки у вихованні дітей, як маленькі, так і великі. Одні з нас визнають ці помилки і намагаються їх виправити, інші переконані в своїй непогрішимості й категорично відкидають навіть думку про те, що вони зробили щось неправильно. З наших помилок виростають великі дитячі психологічні травми. Діти налаштовуються на зневіру до дорослих. У них можуть сформуватися агресивні реакції на помилкову поведінку батьків, на зневагу до них. Це може призвести до агресивної поведінки дитини, особливо підлітка, вдома, у школі, серед однолітків. А згодом, уже створюючи свою сім’ю, така людина часто вдається до насильницьких дій стосовно близьких у своїй сім’ї.

Обговорімо, які помилки є типовими для багатьох батьків і що нам робити, якщо ми вже образили свою дитину.

На думку вчених одна з найпоширеніших помилок батьків – це зловживання владою. У чому ж воно виражається? Це незрозуміле та несправедливе покарання й висміювання дитини в присутності інших людей, ізоляція – «Вийди, дітям не годиться слухати розмови дорослих». У таких випадках у дитини виникає відчуття, що вона є тягарем для дорослих, її присутність не бажана.

Заклопотаність, похмурість батьків, наказовий тон – усе це озивається в серці дитини болем, страхом, втратою почуття безпеки, усвідомленням своєї непотрібності батькам.

Зловживаючи своєю владою, батьки визначають, що має цікавити дитину, дозволяють або забороняють, не питаючи навіть думки дитини. «Що вона там може розуміти? Ми ж краще знаємо, в чому для неї користь і щастя»

Про повагу до занять дитини й зовсім не доводиться говорити. Як часто батьки відривають дитину від її занять для домашніх справ, вважаючи, що уроки можуть зачекати. А вже гра – це зовсім несерйозно.

І що ж дитина, як вона почувається, коли ми зловживаємо владою? Виявляється це не робить дитину щасливою. Починається все з того, що діти перестають радіти приходу дорослого. Потім ми дізнаємося, що наша дитина збрехала. Ми лякаємося. Замислюємося: «Звідки це?» А це ж і є перший наслідок незрозумілого і несправедливого покарання. Рветься нитка довіри між дітьми та батьками.

Наступною помилкою батьків є агресивна поведінка, авторитарність, необережні висловлювання . Часто розгнівана мати кричить своїй малій дитині «Я вб’ю тебе!» «Ти погано зробив, я не люблю тебе» Дитина ці слова сприймає серйозно, вірить, лякається, можливо, на все життя.

Якщо ми хочемо, щоб діти довіряли нам, зважали на нашу думку, треба вміти визнавати свої помилки і за необхідності вибачатися перед дітьми. Ваш авторитет від цього не тільки не впаде, а навпаки - зросте. Якщо дитина розумітиме, що ви така ж людина як інші, що ви можете зробити помилку і чесно визнати її, вона довірятиме вам. Необхідно керуватися принципом як для дорослих, так і для дітей «Можеш поводитися так, як тобі подобається, але при цьому не зловживай своєю свободою, не використовуй її на шкоду іншим»

Адже в партнерській сім’ї конфлікти вирішують мирним шляхом, усі члени сім’ї беруть участь у розв’язанні важливих проблем. У цих випадках батькам легше уникати помилок зловживання владою, легше побудувати з дитиною стосунки, які базувалися б на повазі та довірі.

Дослідники виявили, що сім’ям, у яких формувалися люди, що досягли вершин, притаманні дві головні характеристики

Демократичне навколишнє середовище. Думки та ідеї дітей мали значення. Це підвищує самоповагу.

Позитивні очікування Батьки безперервно говорять як сильно вірять у дітей і як упевнені в тому, що ті у своєму житті здійснять великі справи й досягнуть видатних результатів.

Якщо ви хочете, щоб ваші діти відмінно навчалися в школі, ви повинні допомагати їм на кожному етапі навчання. Коли ви надаєте велике значення урокам у школі та шкільному життю вашої дитини, вона надає цьому ще більшого значення. Якщо ви ігноруєте її домашні завдання та шкільні заняття, тим самим діти отримують повідомлення, що це не є важливим, і теж намагаються ігнорувати їх.

Привчіть своїх дітей стояти біля дзеркала і повторювати «Я собі подобаюся» Діти, які навчаються створювати й підтримувати власний рівень самоповаги, мають набагато кращу самооцінку, ніж ті, які не роблять цього.

Діти з високою позитивною самооцінкою добре вчаться в школі. Вони не схильні до вандалізму й не потрапляють у біду. Не роблять нічого, що руйнує їхнє здоров’я. Більшою мірою здатні чинити опір негативному впливу груп своїх однолітків. Мають сильніші характери. Вони незалежні у мисленні, вміють орієнтувати себе на успіх, досягнення й особисту самореалізацію.

Якщо ви насправді хочете виховати щасливих, здорових, упевнених у собі дітей, вам потрібно подавати хороший приклад, виконувати роль моделі того типу особистості, який би ви хотіли бачити в них.

Діти багато чого вчаться через імітацію. Вони спостерігають, слухають і повторюють ваші слова, імітують вашу поведінку.

Якщо ви хочете, щоб ваші діти виросли з хорошими здоровими звичками, ви повинні подавати власний приклад.

Якщо хочете, щоб діти розвинули в собі ввічливість, спокій, урівноваженість і самоконтроль, необхідно служити моделлю цих якостей, навіть у критичних ситуаціях. Адже ваша роль моделі поведінки може мати більший вплив на ваших дітей, ніж будь – що інше в їхньому житті.

Тож пропоную вам дванадцять принципів розвитку креативності дітей у родині

1. Будьте поблажливими зі своєю дитиною. Потрібно знайти «золоту середину» між заохоченнями та покараннями, захопленням і несхваленням. Не бійтеся балувати свою дитину, поводьтеся з нею як з унікальною особистістю. Тільки так ви виховаєте в ній стійке самолюбство й упевненість у собі. Але не забувайте: усе має свою міру, інакше ви ризикуєте виховати самозакоханого егоїста.

2. Демонструйте свою незалежність. Дитина повинна зрозуміти, самостійність і незалежність – великий приз, що присуджується найнаполегливішим, найпрацездатнішим і найсміливішим особистостям.

3. Не бійтеся подорожувати й змінювати обстановку

4. Дайте волю вибору вчинків і дій

5. Забудьте слово «ні» Максимально заохочуйте будь – яке рішення дитини. Якщо вона має помилитися, то нехай дійсно це переживе й усвідомить свою помилку, виносячи із ситуації певний позитивний досвід

6. Будьте оптимістом Навчіть дитину навіть у найнеприємнішому бачити гарне й корисне. Позитивне мислення завжди буде джерелом життєвої енергії вашої дитини, оберігаючи її від депресій або думок про суїцид.

7. Забезпечте дитину великою кількістю інтелектуальних, «дорослих» ігор – головоломок, конструкторів, а також різними матеріалами для творчості.

8. Заохочуйте тягу дитини до знань, дозволяйте їй читати все, що вона захоче, адже знання породжують мотивацію відкриття нового.

9. Навчіть дитину каталізувати її бібліотеку, систематизувати всі продукти її творчості, записувати свої думки й висновки, колекціонувати предмети відповідно до своїх інтересів. Це привчить до послідовності, визначеного порядку й обов’язковості

10. Створюйте дитині ситуації, що кидають їй виклик. Це буде стимулювати її мислення, навчить шукати оптимальне рішення в екстремальних ситуаціях, відстоювати свою точку зору, розумно аргументуючи її.

11. Заохочуйте гіперактивність дитини Навчіться не карати дитину за надлишок енергії, не гальмувати її пориви, а розумно керувати ними.

12. Міркуйте, фантазуйте й дійте разом із вашою дитиною. Пам’ятайте, що всі дорослі винаходи родом із дитячих фантазій. Допомагайте дитині втвлити найнеймовірніші ідеї.

Найбільш тривалі з усіх стосунків, які у вас, шановні батьки, коли – небудь будуть - це відносини з вашими дітьми. Ці взаємини триватимуть стільки, скільки ви будете жити. Якщо ви ставитиметеся до ваших дітей із любов’ю, терпінням і розумінням, ви будете винагороджені протягом усього життя.

Власенко Л. М.

/Files/images/1126789_31af7dca-1-.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 192

Коментарi